Податок на нерухоме майно (IBI) в Іспанії: як розрахувати, хто і коли повинен сплачувати

Володіння нерухомістю в Іспанії покладає на власника певні зобов’язання, зокрема фіскальні. Один із основних податків для власників житла в королівстві — це податок на нерухоме майно IBI в Іспанії.
У цій статті ми пояснюємо, що являє собою цей обов’язковий податок, коли він сплачується, як його розрахувати, хто має його сплачувати при купівлі-продажу або оренді та які об’єкти можуть бути звільнені від сплати.

Що таке Податок на нерухоме майно (IBI) в Іспанії?

Податок на нерухоме майно (IBI) — це обов’язковий муніципальний збір, що має державний характер, але адмініструється на місцевому рівні. Тобто кожна мерія встановлює відповідну ставку та займається її стягненням. З цієї причини сума IBI може істотно відрізнятися від одного муніципалітету до іншого.
Цей податок оподатковує вартість об’єктів нерухомості (житло, комерційні приміщення, гаражі) і входить до переліку обов’язкових муніципальних зборів, які мають сплачувати власники. Розрахунок здійснюється на підставі кадастрової вартості об’єкта.

Яким є розмір IBI?

Сума IBI, що підлягає сплаті, щороку змінюється і залежить від:

• Кадастрової вартості житла (її можна дізнатися в Електронній службі кадастру — Sede Electrónica del Catastro).
• Податкової ставки муніципалітету, яка, згідно із Законом про місцеві фінанси, коливається в діапазоні 0,4%–1,3% для міських об’єктів.

Тому під час сплати IBI важливо враховувати, що він сплачується раз на рік і що сума може відрізнятися в кожному муніципалітеті, оскільки залежить від кадастрової вартості власності та ставок, які встановлюють міські ради. Подивімося, як розрахувати IBI на простому прикладі.

Як розраховується IBI?

Щоб розрахувати суму IBI, потрібно помножити кадастрову вартість на податкову ставку.

Наведемо приклад:

Якщо кадастрова вартість житла становить 100 000 євро, а муніципалітет застосовує ставку 0,5%, то IBI до сплати складе 500 €.

• 100 000 × 0,5% = 500 євро.

Хто сплачує IBI?

Юридичний обов’язок щодо сплати IBI лежить на особі, яка значиться власником об’єкта станом на 1 січня поточного року. Втім існують різні ситуації, що можуть викликати сумніви, особливо у випадках оренди або продажу житла.
Відповідно до статті 20.1 Закону про оренду міських приміщень (LAU), сторони можуть домовитися, що податок сплачуватиме орендар, хоча найчастіше власник не перекладає його.
Під час продажу житла також часто виникає питання, хто має сплачувати цей податок — продавець чи покупець. За законом відповідальним за сплату IBI буде той, хто є власником житла на 1 січня року, в якому здійснюється передання права власності.
Водночас продавець може домовитися з покупцем про пропорційний розподіл IBI — prorrata temporis. Інакше кажучи, кожна сторона сплачує пропорційну частку податку за період, протягом якого фактично була власником житла, як зазначає Верховний суд.

Хто сплачує IBI при оренді?

Якщо власник здає житло в оренду, він може домовитися з орендарем, що той візьме на себе сплату IBI. Згідно зі статтею 20.1 LAU, обидві сторони можуть закріпити це в договорі. Однак найпоширеніша практика — не перекладати IBI на орендаря, якщо це не обумовлено прямо.

Хто сплачує IBI при купівлі-продажу?

У разі продажу житла відповідальним за сплату IBI буде власник, який значиться титулярним на 1 січня року, в якому відбувається передання. Це може спричинити непорозуміння між покупцем і продавцем щодо того, хто має сплатити податок у цьому році.
Щоб уникнути непорозумінь, у договір купівлі-продажу часто включають пункт про розподіл IBI пропорційно (prorrata temporis) — «пропорційний розподіл IBI». Така практика дозволяє кожній стороні сплатити податок пропорційно періоду володіння нерухомістю протягом податкового року. Верховний суд підтримує подібні приватні домовленості, за умови що вони зафіксовані письмово.

Практичний приклад

Якщо житло продається у квітні, за законом IBI сплачує продавець. Але можна домовитися, що покупець сплатить IBI за період із квітня до грудня. Така практика є поширеною і законною.

Коли сплачують IBI?

Податок на нерухоме майно (IBI) сплачується один раз на рік, але єдиного календаря немає. Кожен муніципалітет встановлює власний податковий календар.
Якщо у вас не підключене автосписання, ви отримаєте за місцем проживання платіжне повідомлення по IBI із зазначеними строками. Зазвичай IBI можна сплатити шляхом банківського автосписання і в розстрочку.
Важливо знати, коли сплачується IBI у вашому населеному пункті, оскільки недотримання строків може спричинити нарахування пені за прострочення до 20%.

Способи сплати IBI

Основні варіанти сплати IBI:

• Оплата в касах будь-якого банку-партнера.
• Оплата в офісах мерії.
• Онлайн-оплата за квитанцією.
• Оплата карткою телефоном.
• Розстрочка платежу.
• Автосписання з рахунку.

У багатьох муніципалітетах підключення автосписання по IBI дає знижку до 5%.

За які об’єкти не потрібно сплачувати IBI?

Хоча більшість власників зобов’язані щороку сплачувати Податок на нерухоме майно IBI в Іспанії, існують винятки. Деякі об’єкти повністю або частково звільнені від сплати IBI відповідно до закону.
Основні категорії житла та об’єктів, звільнених від сплати IBI:

• Нерухомість у власності держави, автономій або муніципалітетів.
• Будівлі офіційних установ.
• Майно релігійних конфесій.
• Об’єкти, що мають статус історичної спадщини.

Які існують пільги за IBI?

Чи знали ви, що можна сплачувати менше IBI? Деякі об’єкти можуть користуватися пільгами зі сплати IBI, наприклад:

• Житло з офіційним захистом (VPO): знижка 50% упродовж перших трьох років.
• Багатодітні сім’ї: пільги до 90%.
• Встановлення сонячних панелей: зменшення IBI до 50% на кілька років.
• Автосписання IBI: до 5% у таких містах, як Гранада, Куенка або Севілья.

Кожен муніципалітет застосовує власні умови, тож найкраще звернутися до вашої мерії, щоб дізнатися, на які пільги ви можете претендувати.

Посилання на закони, що регулюють податок IBI:

1. Real Decreto Legislativo 2/2004 de 5 de marzo (Ley Reguladora de las Hacienda locales).
2. Real Decreto Legislativo 1/2004 de 5 de marzo (Ley del catastro Inmobiliario).
3. Real decreto 1020/1993, de 25 de junio.
4. Real Decreto 417/2006, de 7 de abril.

Залишилися запитання?