View of the Port of Alicante from the viewpoint of the Castle of Santa Barbara. Alicante (Spain). / Dilema, CC BY 3.0 Wikimedia commons

Місто Аліканте додало 81 722 жителів від початку століття – зростання на 29,5%

Від початку століття населення Аліканте зросло на 29,5 %, Кастельйона – на 26,4 %, а Валенсії – на 11,5 %. В абсолютних цифрах столиці Валенсія та Аліканте увійшли до числа міст, які додали найбільше жителів: 85 326 і 81 722 відповідно.

У цілому по країні населення 50 столиць провінцій Іспанії збільшилося від початку століття трохи більше ніж наполовину порівняно зі зростанням по країні загалом: 11,9 % проти 20,1 %. При цьому в кожній четвертій столиці кількість жителів навіть скоротилася – найбільше у Кадісі, де місто втратило кожного п’ятого мешканця.

Порівняння останнього муніципального перепису (на 1 січня 2024 року) з переписом від 1 січня 2000 року показує: із 8 149 513 осіб, на яких зросло населення Іспанії за ці роки, лише 20 % проживають у столицях провінцій, тоді як решта приросту припала переважно на великі міста, які не є адміністративними центрами.

Із 65 міст із населенням понад 100 000 осіб перші 13 – це столиці провінцій (до Віго, що займає 14 місце). Але п’ять міст із найбільшим зростанням від початку століття – не столиці:

• Рівас-Васіамадрід (Мадрид) – зростання на 249,4 %;
• Рокетас-де-Мар (Альмерія) – 144,2 %;
• Парла (Мадрид) – 81,8 %;
• Марбелья (Малага) – 50,2 %;
• Торрехон-де-Ардос (Мадрид) – 49,8 %.

На шостому місці вже йде столиця провінції – Жирона (+44,6 %), на десятому – Мурсія (+32,1 %). Між ними також розташувалися великі неадміністративні міста: Дос-Ерманас (Севілья, +44,3 %), Алькобендас (Мадрид, +35,5 %), Тарраса (Барселона, +32,9 %).

Троє з десяти іспанців живуть у столицях

У 2000 році 34,01 % населення Іспанії (13 764 841 із 40 470 182) жили у столицях провінцій, до 2024 року цей показник знизився до 31,67 % (15 397 870 із 48 619 695).

Із 37 столиць провінцій плюс Сеута та Мелілья, де населення зросло, загальний приріст склав 1 801 530 осіб. А 13 столиць, навпаки, втратили сумарно 140 841 жителя.

Найбільший відносний приріст населення показали:

• Жирона (+44,6 %),
• Гвадалахара (+37,5 %),
• Мурсія (+32,1 %),
• Пальма-де-Майорка (+31,2 %),
• Мелілья (+29,8 %),
• Аліканте (+29,5 %),
• Льєйда (+29,1 %).

Зростання вище середнього по країні (20,1 %) також зафіксоване в: Кастельйон-де-ла-Плана (+26,4 %), Толедо (+25,9 %), Сьюдад-Реал (+25,6 %), Таррагоні (+23,6 %), Авілі (+23,6 %). Трохи нижче середнього – в Уесці (+19,7 %), Теруелі (+19,6 %), Альмерії (+19,5 %), Сорії (+19,3 %) та Мадриді (+18,7 %).

Вище середнього по столицях (11,9 %) опинилися: Віторія-Гастейс (+18,4 %), Логроньо (+17,4 %), Куенка (+17,4 %), Касерес (+17,3 %), Альбасете (+16,3 %), Сарагоса (+14,3 %), Памплона (+14,0 %), Барселона (+12,7 %), Луго (+12,6 %).

Близькі до середнього: Валенсія (+11,5 %), Малага (+11,4 %), Бадахос (+11,0 %), Сеута (+10,6 %), Понтеведра (+10,5 %), Ов’єдо (+9,8 %), Бургос (+8,1 %). Мінімальне зростання: Лас-Пальмас-де-Гран-Канарія (+7,0 %), Сан-Себастьян (+4,6 %), Кордова (+3,6 %), Ла-Корунья (+3,1 %), Уельва (+1,8 %), Хаен (+1,1 %).

Міста, що втрачають населення

Серед 13 столиць провінцій, які втратили населення, шість розташовані в Кастилії і Леоні (усі, крім Бургоса, Авіли й Сорії), а також три в Андалусії (Кадіс, Севілья, Гранада).

Лідирує Кадіс – мінус 20,6 %, за ним: Леон (-11,0 %), Саламанка (-8,9 %), Самора (-8,7 %), Вальядолід (-6,1 %), Сантандер (-5,8 %), Паленсія (-5,0 %), Сеговія (-4,9 %), Гранада (-4,5 %), Оуренсе (-3,6 %), Санта-Крус-де-Тенерифе (-2,2 %), Севілья та Більбао (-2,0 %).

Однак ці дані не завжди визнаються муніципалітетами – наприклад, у Севільї стверджують, що населення міста на 10 000 більше за офіційні цифри, і воно не втратило четверте місце, поступившись ним Сарагосі.

В абсолютних числах найбільше жителів додали:

• Мадрид (+539 556),
• Барселона (+189 942),
• Мурсія (+114 816),
• Пальма (+104 309),
• Сарагоса (+86 406),
• Валенсія (+85 326),
• Аліканте (+81 722).

Найбільше втратили: Кадіс (-28 881), Вальядолід (-19 313), Леон (-15 140).

Демографічний спад

Причини цих процесів пояснює дослідник Мігель Гонсалес-Леонардо. На початку десятиліття він писав про «демографічний спад і старіння» у столицях провінцій.

У «Cuadernos Geográficos» (2021) він зазначав: у низці столиць уже спостерігається помітне старіння населення та значне скорочення поколінь репродуктивного віку.

Якщо раніше зменшення населення пояснювалося головним чином субурбанізацією (переїздом у передмістя), то тепер столиці отримують мало нових жителів як із сільської місцевості, так і з числа іноземців.

Міста в занепаді, за його словами, вирізняються високим рівнем старіння, і в найближчі роки цей процес лише посилюватиметься, з огляду на обмежений природний приріст через брак населення репродуктивного віку.